ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ, ЗАПОБІГАННЯ ДИТЯЧИХ САМОГУБСТВ

 

Для України проблема суїцидів — більш ніж актуальна. Статистичні дані дають нам жахливі числа про прояви суїцидальної поведінки саме серед дітей, підлітків і молоді. В Україні здійснюється на рік 34,5 дитячих самогубств на 100 тис. населення. Поряд з тим, майже 85% підлітків хоч раз у житті думали про самогубство. Хоча насправді ніхто з цих дітей не хоче вмирати, просто для дитини думки про самогубство – часто єдиний спосіб звернути на себе увагу батьків, крик про допомогу. У 80% випадків причиною суїциду серед дітей та підлітків виступають стосунки з близькими, проблеми, що пов’язані з стосунками з батьками. Інші причини суїцидальної поведінки: конфлікти з однолітками, проблеми з особами протилежної статі, зокрема нерозділене кохання, труднощі, пов’язані зі школою та навчанням, страх перед кримінальною відповідальністю, виховання в неповних сім’ях, випадки сексуального насилля, смерть товаришів та родичів. Також однією з причин суїциду дітей та підлітків виступає інтернет. Жахливим є те, що в Україні присутні так звані “групи смерті”, адміністратори яких доводять дітей та підлітків до самогубства. У ті хвилини, коли батьки нічого не підозрюють, їх дитина може обирати у соцмережах квести в так званих «групах смерті».

Основні ознаки суїцидальної поведінки:

• втрата інтересу до звичних видів діяльності та навчання і, як результат погіршується успішність;
• незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
• погана поведінка у навчальному закладі;
• незрозумілі дії або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули;
• збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотичних речовин;
• інциденти із залученням правоохоронних органів;
• будь-які раптові зміни у поведінці і настроях;
• нехтування своїм зовнішнім виглядом;
• прощання, розмови чи жарти про бажання померти;
• повільна, маловиразна мова;
• амбівалентність, подвійність емоцій;
• безпорадність та безнадійність;
• присутність переживання горя, надмірні побоювання або страхи, почуття провини чи відчуття невдачі, поразки;
• неуважність та розгубленість;
• страх невдачі, почуття неповноцінності, негативна самооцінка, соматичні скарги;
• агресивна поведінка, надмірна самокритичність;
• втрата властивої для дітей енергії;
• порушення сну, зміну апетиту або ваги.
•  
• Рекомендації для профілактики суїцидальної поведінки.
• Шановні батьки, не нехтуйте суїцидальні висловлювання, адже краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду. Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом:
• висловте свою зацікавленість особистістю і її долею;
• ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання;
• з’ясуйте, наскільки сформований образ подальших суїцидальних дій чіткий:
• чи є суїцидальний план;
• чи намічений час і місце виконання;
• чи були суїцидальні думки та спроби в минулому;
• як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду

Пам’ятайте: що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації;

спробуйте з’ясувати причини та умови формування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо розповідь для нього занадто важка;

спонукайте виразити свої почуття у зв’язку з проблемною сферою;

запитайте, чи доводилося йому розповідати комусь про те, що він говорить зараз. Це запитання допоможе підштовхнути співрозмовника до думки, що, можливо, головна його проблема — у соціальній самоізоляції;

Чого робити не слід:

не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри репліками: «Чути не хочу про такі дурниці!», «Чи варто говорити про речі, яких усе одно не зробиш?»;

не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емоційне зворушення;

не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомте лише, що не хочете, аби дана особа пішла із життя.

 

Зокрема, щоб підлітки не потрапили в такі групи, батькам треба більше уваги приділяти психологічному стану дитини.  Також необхідно:

1. Встановити функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини за її згодою.

2. Перевіряти шкіру дитини на наявність тілесних ушкоджень, особливо порізів. У разі виявлення з’ясувати, за яких обставин вони з’явилися.

3. Перевіряти акаунти дитини в соцмережах, поставивши її до відома. Варто час від часу перевіряти і стежити за групами, до яких долучився підліток.

4. Обов'язково переглядати фото і відеофайли з гаджетів дитини.

5. Звертати увагу на коло спілкування підлітка.

6. Стежити, щоб у вільний час дитина була зайнята чимось корисним, наприклад,  відвідувала спортивні або культурно-мистецькі  секції.

Отже, на сучасному етапі розвитку суспільства ми можемо спостерігати багато чинників, які впливають на виникнення суїцидальних тенденцій серед дітей, підлітків та молоді. Тому важливим аспектом є створення атмосфери високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу. Зокрема діти повинні відчувати турботу і потрібність як рідним, так і соціуму в цілому. Адже ні одна людина не хоче померти, вона хоче лише втекти від деяких обставин, які вважає нестерпними. Батькам потрібно демонструвати свою любов дітям, підтримувати їх самостійні прагнення та суворо не судити, адже саме це веде до підвищення самооцінки, особистісного зростання та успішності власної життєдіяльності. Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід своєчасно вжити належних заходів, щоб запобігти фатальним наслідкам.

Кількість самогубств у світі зростає щороку. В Україні статистика також невтішна. Особливо вразливими категоріями є діти та підлітки.

Лише минулого року до Національної поліції України надійшло 226 повідомлень про скоєні самогубства та спроби суїциду серед підлітків.

Для підліткового віку характерні різні прояви суїцидальної активності - думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби замаху.

Як правило, до 13 років спроби суїциду рідкісні. З 14 - 15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму в 16 - 19 років.

Суїцидальна поведінка у підлітків – це, в основному, проблема «прикордонної психіатрії», тобто галузі вивчення психопатій і непсихотичних реактивних станів на тлі акцентуації характеру. Достатня кількість суїцидів та суїцидальних спроб є проявами так званих «підліткових кризів».

Лише у дуже небагатьох є справжнє бажання покінчити з собою. У переважній більшості випадків суїцидальна поведінка підлітка - це «крик про допомогу». Невипадково багато спроб скоються вдома, притому в денний або вечірній час – крик про допомогу адресований насамперед до ближніх. Вирішуються на такий крок, як правило, замкнуті, ранимі по характеру підлітки від відчуття самотності, власної непотрібності, стресів і втрати сенсу життя. 

Іноді підлітки розігрують спробу самогубства без жодного наміру дійсно покінчити з собою з розрахунком, що їх вчасно врятують. Всі дії робляться з метою залучити або повернути втрачену до себе увагу, розжалобити, викликати співчуття, позбутися від неприємностей, що загрожують. Але демонстративні за задумом дії внаслідок необережності, неправильного розрахунку чи інших випадковостей можуть обернутися фатальними наслідками.

Суїциді спроби можуть вчинятися на висоті афекту, який може тривати всього хвилини, але іноді в силу напруженої ситуації може розтягуватися на години, добу. У якийсь момент тут зазвичай майнує думка щодо розлучення з життям, або допускається така можливість.

Істинну суїцидальну поведінку відрізняє обдуманий, нерідко поступово виношений намір покінчити з собою. Поведінка будується таким чином, щоб суїцидальна спроба, за поданням підлітка, була ефективною, щоб суїцидним діям «не завадили». В залишених записках зазвичай звучать ідеї самозвинувачення, записки більш адресовані самому собі, ніж іншим, або призначені для того, щоб позбавити від звинувачень близьких.

Більшість молодих людей, які планують самогубство, мають психічні проблеми, такі як депресія або біполярний розлад (маніакально-депресивний психоз), залежність від алкоголю або наркотиків або всі одночасно.

Соціально-психологічні фактори відіграють важливу роль в стимуляції всіх видів суїцидальної поведінки. Серед них на перше місце висувається сімейна дезорганізація, втрата батьків, особливо у віці до12 років, розпад сім'ї внаслідок розлучення батьків.

Причиною суїцидальних думок і спроб можуть бути «шкільні проблеми», дезадаптація в навчанні та праці, втрата контактів з товаришами. Розрив з коханими штовхає на суїцидні спроби, якщо цей розрив поєднується з приниженням почуття власної гідності або якщо була надзвичайно сильна емоційна прив'язаність, яка трапляється у підлітків з розбитих сімей або у емоційно-лабільних підлітків, які в батьківській сім'ї відчували емоційне відкидання.

«Розв'язуючим» фактором для суїцидальної поведінки може послужити алкогольне сп'яніння. Досвід і минуле підлітка так само збільшують ризик суїциду. Наприклад, сімейна схильність, попередні спроби заподіяти собі шкоду або відхід з дому. Підліток може вдатися до цього у відповідь на стресову ситуацію, втрату або конфлікт з іншою особою. 

ЯК вчасно виявити суїцидальну поведінку у дітей?

Зверніть увагу на прояви суїцидальної поведінки, чи немає їх у вашої дитини:

Відкрите висловлення бажання накласти на себе руки (друзям, родичам, знайомим, близьким)

Натяки на скоєння суїциду (прилюдна демонстрація петлі із ременя, мотузки, леза, імітація самогубства)

Активна попередня підготовка, пошук засобів створення відповідних умов (накопичення отруйних та лікарських препаратів)

Вислови «Мені все набридло!», «Навіщо мені жити?», «Який сенс у тому, що я живу?» «Я відчуваю, що скоро помру!»

Підвищений інтерес до питань смерті, загробного життя, похоронних ритуалів

Раптове настання спокою, смиренність після стрессу, приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати

Тривалий час внутрішньої зосередженності, раніше не характерний для дитини, відсутність бажання спілкуватись з друзями, родичами, гратися, вести активний спосіб життя

Ось кілька кроків, завдяки яким ви можете запобігти небезпеці:

Дитина має почуватися з вами на рівних, як з другом/подругою. Це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки.

Зосередьте увагу на почуттях дитини, дозвольте їй розповісти про свої проблеми, якими смішними вони б вам не здавались.

Намагайтесь побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй/йому болю.

Обіймайте дитину, невербальна комунікація іноді є більш дієвою за слова підтримки.

Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість із власним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями, вимогами

Якщо дитина відхиляє вашу допомогу, вам слід пам'ятати, що він/вона водночас і прагне, і не хоче її. Тому для досягнення позитивного результату необхідні м'якість та наполегливість, терпіння та максимальний прояв співчуття.