Геноцид почався після приходу нацистів до влади з поступового ізолювання ромів та позбавлення прав. Кочовий промисел був заборонений, артисти і музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Викликане цим безробіття нацисти видавали за доказ того, що роми «не люблять працювати». Їх могли доправити до концентраційних таборів як «асоціальний елемент». Унаслідок Нюрнберзьких законів 1935 р. були заборонені шлюби між німцями і так званими «чужинцями».
 |
| «Ромська кибитка»: 23 вересня 2016 року в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» встановили монумент у вигляді закам'янілої ромської кибитки, викуваної з корабельної сталі. Вона прошита символічними кулеметними чергами. Скульптуру створив митець ромсько-польського походження Анатолій Ігнащенко. Друга назва пам'ятника — «Калі Траш» (у перекладі з циганської — «Чорний жах») |
Того ж року ромів у великих містах почали примусово переселяти в «табори для циган». В указі Кримінальної поліції Третього Райху від 8 грудня 1938 р. йшлося про необхідність «остаточного розв’язання циганського питання», яке випливає «з самої природи цієї раси».
У 1943 р. понад 22 000 ромів з Німеччини та деяких інших країн Європи були депортовані до Аушвіцу. Близько 19 300 осіб померли там від голоду, холоду, хвороб, виснаження, внаслідок медичних експериментів або ж були вбиті у газових камерах.
У ніч з 2 на 3 серпня 1944 р. останні понад 4000 ромських в’язнів, які ще залишалися в таборі, були вбиті в газових камерах Аушвіцу.
