Тематичні матеріали Українського інституту національної пам'яті, присвячені Міжнародному дню памʼяті жертв геноциду ромів

2 серпня щороку на міжнародному рівні вшановують пам’ять жертв нацистського геноциду ромів. Саме в ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі нацисти вбили понад 4000 ромських в’язнів. Пораймос – саме такий термін прийнято використовувати на позначення геноциду ромів у нацистській Німеччині з приходом до влади Адольфа Гітлера та на території всієї Європи під час Другої світової війни.

Геноцид почався після приходу нацистів до влади з поступового ізолювання ромів та позбавлення прав. Кочовий промисел був заборонений, артисти і музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Викликане цим безробіття нацисти видавали за доказ того, що роми «не люблять працювати». Їх могли доправити до концентраційних таборів як «асоціальний елемент». Унаслідок Нюрнберзьких законів 1935 р. були заборонені шлюби між німцями і так званими «чужинцями».

«Ромська кибитка»: 23 вересня 2016 року в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» встановили монумент у вигляді закам'янілої ромської кибитки, викуваної з корабельної сталі. Вона прошита символічними кулеметними чергами. Скульптуру створив митець ромсько-польського походження Анатолій Ігнащенко. Друга назва пам'ятника — «Калі Траш» (у перекладі з циганської — «Чорний жах»)

Того ж року ромів у великих містах почали примусово переселяти в «табори для циган». В указі Кримінальної поліції Третього Райху від 8 грудня 1938 р. йшлося про необхідність «остаточного розв’язання циганського питання», яке випливає «з самої природи цієї раси».

У 1943 р. понад 22 000 ромів з Німеччини та деяких інших країн Європи були депортовані до Аушвіцу. Близько 19 300 осіб померли там від голоду, холоду, хвороб, виснаження, внаслідок медичних експериментів або ж були вбиті у газових камерах.

У ніч з 2 на 3 серпня 1944 р. останні понад 4000 ромських в’язнів, які ще залишалися в таборі, були вбиті в газових камерах Аушвіцу.

Роми України напередодні нацистської окупації

За даними перепису населення СРСР у січні 1939 р., в УРСР проживали 10 443 ромів. Враховуючи кількість ромів у Криму, а також у Західній Україні та Закарпатській області, загальна кількість ромів в сучасних кордонах України на середину 1941 р. могла сягати приблизно 20 тисяч осіб.

Значна частина ромів вели кочовий спосіб життя, зберігаючи традиційні заняття: ковальство, конярство, стельмаство, різьбярство, ювелірну справу, торгівлю, ворожіння. Роми уславилися як митці – музиканти, танцюристи, співаки. Інша частина українських ромів жили осіло у містах, здебільшого у степових регіонах, де жваво йшла торгівля конями. Меншими групами жили роми по селах.

Радянська влада залучала ромів до «виробничої праці» у промисловості та землеробстві. Уряд СРСР у 1926 р. ухвалив постанову «Про заходи щодо сприяння переходу кочових циган до трудового осілого способу життя». Такі заходи мали для ромської спільноти як позитивні, так і негативні наслідки. Зміни у господарюванні призводили до занепаду традиційного циганського господарства.

Культурна політика радянської влади щодо ромів теж була неоднозначною. Досягненням було створення у 1926 р. ромської писемності. Упродовж 1927-1930 рр. видали букварі для загальноосвітніх шкіл. Проте політику сприяння розвитку національних культур невдовзі згорнули. З 1939 р. видання літератури ромською мовою припинилося.

Щороку 2 серпня, у Міжнародний день памʼяті жертв геноциду ромів, біля монумента відбуваються державні та громадські церемонії вшанування загиблих.

За матеріалами сайту Українського інституту Національної пам'яті 

Додаткові матеріали

2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів

«Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів»: у заповіднику “Бабин Яр” відкрили виставку про ромів